Осенний вальс
Инок59
Саван тумана в клочья взрывают,
Рдеющим факелом кисти рябин.
Клин журавлиный, на юг пролетая,
Сердцу дарует чарующий сплин.
Вальс увядания в воздухе кружится,
Рощи в багряный оделись наряд.
Моросью мелкою вновь занедужится
Блёклое небо, всплакнув невпопад.
Проседь осенняя думой тревожною,
В душу мне сеет тоску и печаль.
Сердце участьем лечу осторожно я,
Веры, надежды накинув вуаль.
Капли добавив Любви и Внимания,
Выпью я осени терпкий настой.
И охмелев от её обаяния,
Оцепененье отброшу…пустое.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
